Мені був 21 рік, коли ми з чоловіком одружилися і почали планувати дитину...
Мені був 21 рік, коли ми з чоловіком одружилися і почали планувати дитину. Я одразу пішла на обстеження, де мене продіагностували і дозволили планувати вагітність.
Минув 1 рік невдалих спроб і мені поставили діагноз первинне безпліддя. Втім, я не опустила руки і наважилась на тривале лікування. Змінила багато лікарів і загалом куди тільки не зверталась – навіть спробувала методи нетрадиційної медицини. Я зверталася всюди, аж поки мені не зробили першу лапароскопічну операцію. Виявилося, що в мене вроджена вада розвитку репродуктивної системи – відсутність однієї маткової труби. Ми впали у відчай, хоча і знали, що з однією трубою теж можна завагітніти. Так ми знову почали планувати вагітність.
Я вже тоді розуміла, що ЕКЗ – моя остання надія і навіть, якщо в мене з першого разу не вийде, я все одно буду йти далі. Я не збиралася сидіти на місці склавши руки. Крім того, у мене медична освіта, і я прекрасно розуміла всі нюанси, що можуть виникнути.
Ми продовжували лікуватися, аж поки в мене не сталася позаматкова вагітність тієї єдиної труби, яка в мене була. Мені було 23 роки. Лікарі, на жаль, пропустили цю вагітність на ранніх етапах. Труба розірвалася на 8 тижні вагітності. Відкрилася кровотеча, мене забрала швидка допомога. В лікарні мені провели операцію і видалили єдину трубу, яка була моєю надією. Цей момент став для мене переломним. Я зрозуміла, що в мене залишилася лише здорова матка. ЕКЗ було моїм єдиним шансом на материнство.
Ми склали план, почали збирати гроші. Ми знали, що зробимо процедуру, чого б нам це не коштувало. Звичайно, це було психологічно не просто і я дуже рада, що чоловік завжди мене підтримував і ніколи не залишав одну. Він здавав всі аналізи і робив усе, що від нього залежало. Я себе постійно накручувала, плакала щовечора, а він завжди був зі мною, підтримував і з розумінням ставився до всього.
У 25 років я народила двійню. Які зараз мої відчуття? Жінка з безпліддям і мама – це дві різні людини. Раніше я не могла дивитися ні на вагітних, ні на дітей. Я постійно плакала, «з’їдала» себе і виснажувала емоційно. Зараз я забула все це як страшний сон, начебто цього ніколи й не було. Звичайно, це все надзвичайно важко, але головне – результат, якого ми досягли.
Багато хто в Україні зараз має проблеми із зачаттям та народженням дитини. Головне – нічого не боятися і вірити. Кожна жінка мріє стати мамою. А ті сімейні пари, які зустрілися віч-на-віч із безпліддям не повинні сидіти на місці. Рухайтеся, йдіть вперед, бо за вас це ніхто не зробить. Коли ви отримаєте результат, ваше життя зміниться на «до» і «після». Так і в мене життя змінилося. Все погане миттєво забувається, залишаються лише нові емоції і настає нове життя.