Історія Анастасії та Віктора Самохіних

Мені був 21 рік, коли ми з чоловіком одружилися і почали планувати дитину...

Історія Анастасії та Віктора Самохіних

Мені був 21 рік, коли ми з чоловіком одружилися і почали планувати дитину. Я одразу пішла на обстеження, де мене продіагностували і дозволили планувати вагітність.

Минув 1 рік невдалих спроб і мені поставили діагноз первинне безпліддя. Втім, я не опустила руки і наважилась на тривале лікування. Змінила багато лікарів і загалом куди тільки не зверталась – навіть спробувала методи нетрадиційної медицини. Я зверталася всюди, аж поки мені не зробили першу лапароскопічну операцію. Виявилося, що в мене вроджена вада розвитку репродуктивної системи – відсутність однієї маткової труби. Ми впали у відчай, хоча і знали, що з однією трубою теж можна завагітніти. Так ми знову почали планувати вагітність.

Я вже тоді розуміла, що ЕКЗ – моя остання надія і навіть, якщо в мене з першого разу не вийде, я все одно буду йти далі. Я не збиралася сидіти на місці склавши руки. Крім того, у мене медична освіта, і я прекрасно розуміла всі нюанси, що можуть виникнути.

Історія Анастасії та Віктора Самохіних

Ми продовжували лікуватися, аж поки в мене не сталася позаматкова вагітність тієї єдиної труби, яка в мене була. Мені було 23 роки. Лікарі, на жаль, пропустили цю вагітність на ранніх етапах. Труба розірвалася на 8 тижні вагітності. Відкрилася кровотеча, мене забрала швидка допомога. В лікарні мені провели операцію і видалили єдину трубу, яка була моєю надією. Цей момент став для мене переломним. Я зрозуміла, що в мене залишилася лише здорова матка. ЕКЗ було моїм єдиним шансом на материнство.

Ми склали план, почали збирати гроші. Ми знали, що зробимо процедуру, чого б нам це не коштувало. Звичайно, це було психологічно не просто і я дуже рада, що чоловік завжди мене підтримував і ніколи не залишав одну. Він здавав всі аналізи і робив усе, що від нього залежало. Я себе постійно накручувала, плакала щовечора, а він завжди був зі мною, підтримував і з розумінням ставився до всього.

У 25 років я народила двійню. Які зараз мої відчуття? Жінка з безпліддям і мама – це дві різні людини. Раніше я не могла дивитися ні на вагітних, ні на дітей. Я постійно плакала, «з’їдала» себе і виснажувала емоційно. Зараз я забула все це як страшний сон, начебто цього ніколи й не було. Звичайно, це все надзвичайно важко, але головне – результат, якого ми досягли.

Багато хто в Україні зараз має проблеми із зачаттям та народженням дитини. Головне – нічого не боятися і вірити. Кожна жінка мріє стати мамою. А ті сімейні пари, які зустрілися віч-на-віч із безпліддям не повинні сидіти на місці. Рухайтеся, йдіть вперед, бо за вас це ніхто не зробить. Коли ви отримаєте результат, ваше життя зміниться на «до» і «після». Так і в мене життя змінилося. Все погане миттєво забувається, залишаються лише нові емоції і настає нове життя.

Інші історії пар

История Юлии и Василия Граим

Через деякий час після народження доньки, я жартувала, що можу написати книгу під назвою “Як…

История Юлии и Павла Финашкиных

Все почалось з юного віку. З 16 років виникали незначні проблеми, а потім у 20…

Історія Ірини та Петра Плюхіних

У мене було кілька вагітностей, але всі невдалі. Весь цей час я зверталася і спостерігалася…

Історія Олени та Олега Калиниченко*

Я ніколи не подумала б, що не зможу завагітніти самостійно. Як тільки ми вирішили планувати…

Історія Марії та Дмитра Кузьменко *

Ми вирішили спробувати завагітніти після 3-х років спільного життя. Я вважала, що все вийде з…

История Ирины Буряковой

Я не могла завагітніти з 25 років. У мене були проблеми з яєчником. Мені зробили…

Історія Альони та Олега Ярових

Після одруження ми деякий час прожили разом із чоловіком і вирішили, що хочемо народити дитину….

Історія Інни та Анатолія Кульчицьких

Я не могла народити дитину протягом 12 років…