Історія Юлії та Василя Граім

Через деякий час після народження доньки, я жартувала, що можу написати книгу під назвою "Як я видобувала Машку".

История Юлии и Василия Граим

Через деякий час після народження доньки, я жартувала, що можу написати книгу під назвою “Як я видобувала Машку”. Зараз, коли моїй маленькій вередунці 3-й рік, я можу практично спокійно про це говорити. Мета досягнута! Я МАМА! Але я чекала цього слова довгих 13 років…

Коли тобі 20 років – ти молода, повна сил і надій на майбутнє, іноді допускаєш помилки і не замислюєшся про можливі наслідки, а якщо і замислюєшся, то тільки в тому ракурсі, що з тобою таке статися не може. З ким завгодно, тільки не з тобою. Адже ти особлива… На певному етапі свого життя я зустріла свого майбутнього чоловіка, і він якось дуже швидко мене довів до відома, що хоче дочку. Але минав час, а лелека з донькою все не поспішав. Після звернення в жіночу консультацію за місцем проживання почалися обстеження, призначено лікування. Пройшов ще деякий час – було призначено дослідження прохідності маткових труб. І виявилося, що все не так вже й райдужно. Після запального процесу труби втратили свою функцію. Проведене оперативне втручання знову подарувало надію на материнство, і через кілька місяців я побачила заповітні 2 смужки на тесті. Думала: “Нарешті!”. Але не тут-то було. Вагітність перестала розвиватися на ранньому терміні… І знову лікарня, обстеження, лікування, сльози, відчай … У голові повний розгардіяш: жалість до себе змінювалася злістю, відчай – примарними надіями на успішний результат…

Наступна вагітність виявилася позаматковою … З усіма наслідками, що випливають… Загалом шляхом проб і помилок я нарешті звернулася до репродуктолога в один з центрів із лікування безпліддя. І тільки на цьому етапі зрозуміла, скільки часу втрачено даремно, і якби хто-небудь раніше “вправив мізки”, що потрібно з подібними проблемами звертатися до фахівців-репродуктологів, то все було б набагато простіше. Хоча і цей етап мого життя затягнувся на 4 роки і нагадував мені чудовий фільм “День бабака”. Ми з чоловіком пережили важкий період. Ледь не розпався наш шлюб. Ми вже замислювалися про усиновлення… Навіть призначили поїздку в дитячий будинок, але в останній момент все скасували… Змінювалися клініки, міста, але довгоочікувана вагітність не наступала…

Машу я отримала з 5-ї спроби. Єдиний ембріон. Я до сих пір, дивлячись на свою Марусю, не до кінця вірю, що диво все-таки сталося … Мабуть, все зрослося: місце, час, люди, які були поруч зі мною в цій ситуації. Зараз мені здається, що все це було не зі мною. Звідки бралися сили йти далі після негативних спроб? Напевно, дуже хотілося мати особистий досвід токсикозу, зростаючого пузика і метеликів у животі (або команди футболістів). Правильно кажуть, що якщо чогось хочеш, то шукаєш можливості. Я вдячна своєму чоловікові, батькам, сестрі, подругам, які підтримували мене в моменти відчаю і розчарування, не дали мені опустити руки і плисти за течією, знаходили потрібні слова, щоб зтруснути мене і змусити рухатися далі, щоб відчути радість материнства, почути довгоочікуване « МАМО-МАМОЧКО».

Інші історії пар

История Юлии и Павла Финашкиных

Все почалось з юного віку. З 16 років виникали незначні проблеми, а потім у 20…

Історія Ірини та Петра Плюхіних

У мене було кілька вагітностей, але всі невдалі. Весь цей час я зверталася і спостерігалася…

Історія Олени та Олега Калиниченко*

Я ніколи не подумала б, що не зможу завагітніти самостійно. Як тільки ми вирішили планувати…

Історія Марії та Дмитра Кузьменко *

Ми вирішили спробувати завагітніти після 3-х років спільного життя. Я вважала, що все вийде з…

История Ирины Буряковой

Я не могла завагітніти з 25 років. У мене були проблеми з яєчником. Мені зробили…

Історія Альони та Олега Ярових

Після одруження ми деякий час прожили разом із чоловіком і вирішили, що хочемо народити дитину….

Історія Інни та Анатолія Кульчицьких

Я не могла народити дитину протягом 12 років…

Історія Анастасії та Віктора Самохіних

Мені був 21 рік, коли ми з чоловіком одружилися і почали планувати дитину…